Полуниця Флоренція (пізній сорт) (5 шт. в упаковці)

Полуниця Флоренція — новий ліцензований сорт британської селекції пізнього терміну дозрівання. Належить до десертних сортів із високими смаковими характеристиками та відмінною товарністю плодів.

Ягоди дуже великі, конічної форми, щільні та надзвичайно ароматні. Відзначаються високим відсотком плодів першого класу та інтенсивним червоним забарвленням завдяки вертикальному типу росту рослин і доброму доступу до сонячного світла. Плодоношення починається в червні, приблизно на 7–10 днів пізніше за сорт Ельсанта, і триває до 60 днів. Плоди міцні, добре переносять транспортування.

Сорт характеризується високою врожайністю та стійкістю до борошнистої роси й інших грибкових захворювань листя. Також відзначена стійкість до чорного виноградного довгоносика (Otiorhynchus sulcatus), в’янення (Verticillium dahliae) та гнилі крони (Phytophthora cactorum).

Сорт є ліцензованим.

Ідеальні умови для вирощування: вирощування полуниці варто починати з правильно обраної ділянки. Найкраще підходить рівне, добре освітлене місце без застою води та сильних протягів. Полуниця любить сонце — від цього залежить солодкість і розмір ягід. Не варто висаджувати її після картоплі, томатів чи інших пасльонових культур. Кращі попередники — зернові, бобові, зелень.

Для кращого результату грядки формують піднятими та вкривають мульчею — соломою або чорним агроволокном. Мульчування зменшує кількість бур’янів, зберігає вологу, пришвидшує прогрівання ґрунту й допомагає зберегти ягоди чистими. Полив зазвичай організовують крапельний — це економить воду та дозволяє одночасно вносити добрива.

Ґрунт має бути легкий або середній за механічним складом, родючий, добре дренований. Оптимальний рівень pH — 5,5–6,5 (слабокислий). Перед посадкою ділянку перекопують, вносять перегній або компост (3–5 кг/м²), за потреби додають фосфорно-калійні добрива. Ґрунт повинен бути пухким і зволоженим, без великих грудок.

Схема посадки залежить від способу вирощування. При кущовій системі рослини висаджують щільніше: відстань між кущами становить 25–35 см, між рядами — 60–80 см. Часто формують підняті грядки з двома рядами в шаховому порядку. Вуса при цьому видаляють, щоб рослина спрямовувала сили на формування ягід. Такий спосіб дає високу врожайність, але плантацію зазвичай використовують 1–2 роки.

Килимово-смугова система передбачає більшу відстань: 30–40 см між рослинами та 80–100 см між рядами. Вуса частково залишають, і з часом формується щільна плодова смуга. Цей метод менш інтенсивний, проте простіший у догляді й підходить для холодніших регіонів.

Під час посадки важливо правильно розмістити рослину: точка росту повинна залишатися на рівні ґрунту — не заглиблена й не піднята над поверхнею. Після висаджування кущі рясно поливають. Для кращого результату грядки мульчують соломою або агроволокном, що допомагає зберегти вологу, зменшити ріст бур’янів і підтримувати ягоди чистими.