Полуниця Альба (ранній сорт) (5 шт. в упаковці)

Полуниця Альба (Alba) — надранній сорт італійської селекції, який вирізняється швидким вступом у плодоношення та стабільно високою врожайністю. Ягоди великі, масою 30–50 г, вирівняні за розміром, подовжено-конічної форми, яскраво-червоного кольору з вираженим блиском.

М’якоть соковита, ароматна, із солодким смаком і легкою кислинкою. Плоди легко відриваються під час збору, що спрощує збирання врожаю. Сорт універсальний у використанні — підходить для заморожування, консервування, приготування джемів і десертів, а також для споживання у свіжому вигляді.

Кущі середньої висоти, потужні, компактні, з густим листям і невеликою кількістю вусів. Листя велике, стійке до плямистостей. Квітконоси під вагою ягід можуть нахилятися до землі. Сорт характеризується витривалістю, зимостійкістю та посухостійкістю, добре протистоїть борошнистій росі, бактеріальному опіку й іншим грибковим захворюванням.

Урожайність: 1–1,2 кг з куща.

Ідеальні умови для вирощування: вирощування полуниці варто починати з правильно обраної ділянки. Найкраще підходить рівне, добре освітлене місце без застою води та сильних протягів. Полуниця любить сонце — від цього залежить солодкість і розмір ягід. Не варто висаджувати її після картоплі, томатів чи інших пасльонових культур. Кращі попередники — зернові, бобові, зелень.

Для кращого результату грядки формують піднятими та вкривають мульчею — соломою або чорним агроволокном. Мульчування зменшує кількість бур’янів, зберігає вологу, пришвидшує прогрівання ґрунту й допомагає зберегти ягоди чистими. Полив зазвичай організовують крапельний — це економить воду та дозволяє одночасно вносити добрива.

Ґрунт має бути легкий або середній за механічним складом, родючий, добре дренований. Оптимальний рівень pH — 5,5–6,5 (слабокислий). Перед посадкою ділянку перекопують, вносять перегній або компост (3–5 кг/м²), за потреби додають фосфорно-калійні добрива. Ґрунт повинен бути пухким і зволоженим, без великих грудок.

Схема посадки залежить від способу вирощування. При кущовій системі рослини висаджують щільніше: відстань між кущами становить 25–35 см, між рядами — 60–80 см. Часто формують підняті грядки з двома рядами в шаховому порядку. Вуса при цьому видаляють, щоб рослина спрямовувала сили на формування ягід. Такий спосіб дає високу врожайність, але плантацію зазвичай використовують 1–2 роки.

Килимово-смугова система передбачає більшу відстань: 30–40 см між рослинами та 80–100 см між рядами. Вуса частково залишають, і з часом формується щільна плодова смуга. Цей метод менш інтенсивний, проте простіший у догляді й підходить для холодніших регіонів.

Під час посадки важливо правильно розмістити рослину: точка росту повинна залишатися на рівні ґрунту — не заглиблена й не піднята над поверхнею. Після висаджування кущі рясно поливають. Для кращого результату грядки мульчують соломою або агроволокном, що допомагає зберегти вологу, зменшити ріст бур’янів і підтримувати ягоди чистими.