Цибуля сіянка Стур ВС 20 1 кг.

Цибуля-сіянка Стур БС 20 (Stur BC 20, Broer 10-21) — високоврожайний голландський сорт ріпчастої цибулі середнього терміну дозрівання, який цінується за стабільність, гарні товарні якості та універсальність у використанні. Вегетаційний період становить приблизно 75–90 днів, тому сорт добре підходить як для домашнього вирощування, так і для промислових посадок.

Цибулини формуються красиві, вирівняні, щільні, з приємним напівгострим смаком. Завдяки високому вмісту сухої речовини — близько 15,6% — цибуля добре підходить для свіжого споживання, кулінарної обробки, переробки та тривалого зберігання.

Стур БС 20 відзначається високою врожайністю — до 310 ц/га. Сорт має хорошу стійкість до стрілкування, дружно формує якісні цибулини та демонструє відмінну визріваність: перед збиранням приблизно 75%, а після дозарювання — до 100%.

Цей сорт можна висаджувати як навесні, так і під зиму. Рекомендована схема посадки: відстань між цибулинами — близько 10 см, між рядами — 20 см. При весняній посадці оптимальна глибина становить 3–5 см, а при підзимовій — 6–10 см, щоб краще захистити сіянку від підмерзання.

Цибуля-сіянка Стур БС 20 чудово зберігається до 8 місяців, не втрачаючи щільності, смакових властивостей і привабливого вигляду. Це надійний сорт для тих, хто шукає врожайну, лежку та невибагливу цибулю з гарними результатами при різних способах вирощування.

Просимо врахувати той факт, що під час транспортування цибулі-сіянки можливе проростання або псування невеликої частини цибулин - приблизно 10-20%.

Також звертаємо вашу увагу, що зовнішній вигляд придбаного посадкового матеріалу та вирощеної рослини може трішки відрізнятися від зображення, представленого на фото на сайті. Для отримання детальнішої інформації рекомендуємо ознайомитися з договором публічної оферти.

Особливості агротехніки: перше й найважливіше — правильно обрати ділянку. Цибуля не любить затінених і перезволожених місць. Найкраще росте на рівній, добре освітленій ділянці з легким або середнім суглинком, без застою води.

Попередники мають значення: капуста, огірки, картопля, бобові — ідеальний варіант. Не варто садити після часнику або цибулевих, бо зростає ризик зараження ґрунту специфічними хворобами й шкідниками. Восени землю треба перекопати з перегноєм або компостом (тільки не свіжим гноєм!), внести фосфорно-калійні добрива й залишити грядку під зиму.

Навесні, щойно ґрунт трохи підсохне, його розпушують, вирівнюють і, якщо є потреба, нейтралізують кислотність золою або доломітовим борошном. Садити можна кількома способами: насінням, сівком або розсадою. Найбільш поширений — сівок. Садять його в квітні, коли земля прогріється хоча б до +8…+10 °C. Важливо дотримуватися схеми: міжряддя — 20–25 см, між цибулинками — 8–10 см, глибина — 3–5 см. Що рівніше посадите, то легше буде потім доглядати. Якщо садите під зиму, то робіть це наприкінці жовтня, щоб цибуля встигла вкоренитися, але не проросла.

Цибуля — культура, яка любить, коли за нею доглядають, але без фанатизму. Полив має бути рівномірним: з моменту появи сходів до середини червня поливають кожні 5–7 днів, щоб ґрунт був зволожений на глибину 15–20 см. Але вже ближче до кінця червня полив зменшують, а за два тижні до збирання — припиняють зовсім. Інакше цибуля буде надто водяниста й погано зберігатиметься.

Бур’яни — головні вороги молодої цибулі. Її слід постійно прополювати, розпушувати міжряддя після кожного дощу чи поливу. Не допускайте ущільнення ґрунту. І ще — цибуля дуже чутлива до хвороб, особливо вологолюбних, як от пероноспороз або гнилі. Тому дотримання сівозміни, провітрювання посадок, обробка сівка перед висадкою та профілактичне обприскування настоєм золи або тютюну — обов’язкові. У разі зараження використовуйте м’які біопрепарати або фунгіциди з міддю.

Визначити, що цибуля дозріла, не складно — листя починає жовтіти, лягати, а шийка м’якне. Луска стає сухою й шелестить. Збирають цибулю в суху погоду, зазвичай у липні або серпні. Поспішати не варто, але й перетримувати її в землі не можна — вона може знову піти в ріст, втратити лежкість або підігнити. Викопувати краще вилами, не пошкоджуючи головки. Потім обов’язково просушити — не менше 10 днів, у сухому провітрюваному місці, без прямого сонця.