Часник Софіївський Однозубка (озимий) 0,2 кг (фракція 17-20 мм)

Часник Софіївський Однозубка (озимий) — це дуже якісний посадковий матеріал, отриманий із повітряних зубчиків часнику Софіївський. Такий спосіб вирощування дозволяє повністю оздоровити рослину від грибкових та бактеріальних хвороб, а також від ґрунтових шкідників. Однозубка має вигляд великої, щільної цибулини без поділу на зубки, що значно спрощує підготовку до посадки й забезпечує рівномірний розвиток майбутнього врожаю. Фракція посадкового матеріалу становить 17-20 мм!

Висаджена восени, однозубка добре вкорінюється та легко переносить зиму завдяки високій морозостійкості. Уже наступного сезону з неї формується повноцінна голівка сорту Софіївський, із 5-10 зубчиків вагою 10–20 г, тоді як сама головка може важити 60 г і більше! Завдяки такому методу розмноження урожай виходить більш вирівняним, а самі головки більші, ніж при вирощуванні зі звичайного зубка.

Часник сорту Софіївський - це один із найстабільніших і надійних озимих сортів для промислового вирощування. Сорт середньостиглий: дозріває протягом 98–105 днів після сходів. Рослина міцна, формує 8–12 широких темно-зелених листків, а стрілка може виростати до 150 см. Врожайність стабільно висока — від 14 до 20 тонн з гектара при дотриманні агротехніки. Смак — середньо-гострий, ніжний, добре збалансований. Гарно зберігається до 11 місяців.

Сорт стійкий до основних хвороб часнику, включно з фузаріозом, нематодою, гнилями та бактеріозами. А висаджена цьогоріч Однозубка лише сприятиме ще кращій стійкості та якості майбутніх головок часнику та, відповідно, майбутнього посадкового матеріалу.

Особливості агротехніки: найкращими попередниками для часнику є бобові культури, гарбузові, капуста, рання картопля або зернові (крім жита). У жодному разі не варто садити часник після цибулі або самого ж часнику — це призведе до накопичення збудників хвороб у ґрунті. В ідеалі — повертати культуру на те саме місце не частіше, ніж раз на 4 роки. Ділянка має бути добре освітленою, рівною або з легким ухилом для стоку води, з родючим, добре дренованим ґрунтом, що не застоює вологу.

Підготовку ґрунту починають з осені: ділянку перекопують на глибину 25–30 см із внесенням перегною або компосту (свіжий гній заборонений). Весняні сорти можна садити після передпосівного боронування, а озимі — у вже готовий, осілий ґрунт. Глибина посадки залежить від типу ґрунту: в легких — глибше (6–7 см), у важких — трохи менше (4–5 см). Відстань між рядками — 20–30 см, між рослинами — 8–10 см.

У догляді за часником головне — не допустити перезволоження, особливо під час дозрівання головки. Рослини потребують регулярного розпушування, прополювання, 2–3 підживлень (азотне — на початку росту, калійно-фосфорне — в середині вегетації), а також обробок проти хвороб (фузаріоз, іржа, біла гниль) та шкідників (цибулева муха, трипси).

Стрілки у стрілкуючих сортів видаляють, щойно вони з’являються — це стимулює ріст головки. Озимий часник прибирають у липні, весняний — у серпні, коли листя починає підсихати. Головки обов’язково досушують у тіні, зберігають у сухому провітрюваному приміщенні.

Часник досить стійкий до холодів (особливо озимі сорти), але вразливий до застою вологи та загущення. Основні проблеми — гнилі (особливо при дощовій погоді), бактеріальні плямистості, а також ураження кліщем і мухою. Для профілактики важливо дотримуватися сівозміни, не загущувати посадки, використовувати здоровий посадковий матеріал і не перегодовувати рослини азотом.