Абрикос Рубіста (ранній сорт)

Абрикос Рубіста — сорт із виразними декоративними та смаковими якостями, який вражає яскравістю плодів і високою врожайністю. Дозріває у середньоранні терміни — зазвичай у другій половині червня. Дерева середньої сили росту, з округлою кроною, дуже зручні в догляді. Один із головних плюсів — відмінна стійкість до хвороб і регулярне плодоношення, навіть у непростих умовах.

Плоди великі, вагою 70–90 г, із насиченим червоно-помаранчевим кольором. Їх видно здалеку — яскраві, як рубіни. М’якоть соковита, щільна, з чудовим солодким смаком і насиченим ароматом. Кісточка легко відділяється. Вона придатна як для свіжого споживання, так і для переробки — джеми з неї виходять густі й дуже ароматні.

Сорт самоплідний, але запилювачі покращать результат. Добре переносить посуху, не боїться типових грибкових захворювань. Потребує формувальної обрізки та профілактичного захисту від весняних заморозків у північних регіонах. Врожайність стабільна і рясна, особливо при дотриманні базової агротехніки.

Ідеальні умови для вирощування: ні для кого не секрет, що абрикоса - дуже теплолюбна та світлолюбна рослина. Раптові заморозки чи похолодання - і рясних плодів не дочекаєтесь. Тому найважливіше для неї — це місце. Обирайте добре освітлену ділянку, захищену від холодних північних вітрів, бажано з південного або південно-західного боку саду. Ідеально, якщо поруч буде якась природна перешкода від вітру — паркан, будівля або жива огорожа. У тіні або в низинах абрикоса страждатиме від заморозків і нестачі тепла.

Ґрунт має бути легкий, пухкий і добре дренований. Абрикоса не терпить застою води та важких, глинистих ґрунтів. Найкраще вона росте на суглинкових або супіщаних ґрунтах із нейтральною або слаболужною реакцією. Якщо ґрунт кислий — варто внести доломітове борошно або золу. Посадкову яму готують заздалегідь — приблизно 60×60×60 см, з додаванням перегною, золи й піску. На дно бажано викласти дренажний шар — биту цеглу, щебінь або гравій. Коренева шийка після посадки повинна залишатися трохи вище рівня ґрунту (на 4–5 см), щоб уникнути підпрівання.

Садити абрикосу найкраще навесні — до розпускання бруньок. Якщо садите восени — обов’язково забезпечте якісне укриття. У перший рік дерево поливають регулярно, але не надмірно — абрикоса боїться перезволоження. Доросле дерево потребує поливу в найважливіші періоди: після цвітіння, під час формування зав’язі та за кілька тижнів до збору врожаю.

Обрізка — важлива частина догляду: її проводять навесні, видаляючи сухі, хворі або загущуючі гілки. Для доброго росту й плодоношення абрикосу підживлюють — навесні азотними добривами, улітку — фосфорно-калійними. У регіонах з морозними зимами молоді дерева вкривають, а стовбури білять вапном. При правильному догляді абрикоса буде тішити вас солодкими плодами багато років поспіль.