Абрикос Пріція (суперранній)

Абрикос Пріція — надзвичайно ранній сорт абрикоси французького походження, один із перших, що дозріває в сезоні — вже в середині червня! Ідеальний варіант для тих, хто не хоче чекати літа надто довго. Дерево слаборосле, формує компактну округлу крону, що значно полегшує догляд та збирання врожаю. Пріція добре адаптована до різних умов і має високу стійкість до весняних заморозків.

Плоди дуже привабливі — округлі, симетричні, яскраво-помаранчеві з насиченим рум’янцем, масою 60-80 г. Вони солодкі, соковиті, м’якоть щільна, з приємною кислинкою у смаку. Кісточка легко відділяється. Пріція — це той сорт, який першою тішить свіжими, ароматними абрикосами, тоді як інші ще навіть не встигають зацвісти. Плоди добре переносять транспортування, зберігаючи вигляд і смак.

Сорт частково самоплідний, але найкраще плодоносить при наявності інших абрикос на ділянці. Йому потрібен родючий, дренований ґрунт і помірний полив. Регулярна обрізка допоможе уникнути загущення крони і стимулює щорічне плодоношення. Це улюблениця приватних садівників та фермерів, які прагнуть раннього старту сезону.

Ідеальні умови для вирощування: ні для кого не секрет, що абрикоса - дуже теплолюбна та світлолюбна рослина. Раптові заморозки чи похолодання - і рясних плодів не дочекаєтесь. Тому найважливіше для неї — це місце. Обирайте добре освітлену ділянку, захищену від холодних північних вітрів, бажано з південного або південно-західного боку саду. Ідеально, якщо поруч буде якась природна перешкода від вітру — паркан, будівля або жива огорожа. У тіні або в низинах абрикоса страждатиме від заморозків і нестачі тепла.

Ґрунт має бути легкий, пухкий і добре дренований. Абрикоса не терпить застою води та важких, глинистих ґрунтів. Найкраще вона росте на суглинкових або супіщаних ґрунтах із нейтральною або слаболужною реакцією. Якщо ґрунт кислий — варто внести доломітове борошно або золу. Посадкову яму готують заздалегідь — приблизно 60×60×60 см, з додаванням перегною, золи й піску. На дно бажано викласти дренажний шар — биту цеглу, щебінь або гравій. Коренева шийка після посадки повинна залишатися трохи вище рівня ґрунту (на 4–5 см), щоб уникнути підпрівання.

Садити абрикосу найкраще навесні — до розпускання бруньок. Якщо садите восени — обов’язково забезпечте якісне укриття. У перший рік дерево поливають регулярно, але не надмірно — абрикоса боїться перезволоження. Доросле дерево потребує поливу в найважливіші періоди: після цвітіння, під час формування зав’язі та за кілька тижнів до збору врожаю.

Обрізка — важлива частина догляду: її проводять навесні, видаляючи сухі, хворі або загущуючі гілки. Для доброго росту й плодоношення абрикосу підживлюють — навесні азотними добривами, улітку — фосфорно-калійними. У регіонах з морозними зимами молоді дерева вкривають, а стовбури білять вапном. При правильному догляді абрикоса буде тішити вас солодкими плодами багато років поспіль.