Абрикос Кіото (Середньостиглий)

Абрикос Кіото — сучасний французький сорт, який поєднує у собі красу, врожайність і чудову адаптивність до умов клімату. Він середньоранній — дозріває у другій декаді червня, трохи раніше більшості стандартних сортів. Дерево середньоросле, з компактною кроною, що ідеально підходить для інтенсивних садів або невеликих ділянок. Особливо цінується за стійкість до хвороб і стабільне плодоношення.

Плоди великі, вагою до 80 г, однорідні, гарного округло-овального вигляду. Шкірка яскраво-помаранчева з легким червонуватим рум’янцем. М’якоть щільна, солодка, ароматна, має насичений абрикосовий смак. Кісточка легко відділяється, що особливо зручно при консервуванні. Плоди добре зберігаються після збору, не втрачаючи товарного вигляду, що робить цей сорт придатним як для ринку, так і для домашнього використання.

Сорт самоплідний, але за наявності сусідніх сортів-запилювачів урожайність ще зростає. Стійкість до весняних заморозків і посухи висока. Він не вибагливий до ґрунтів, але найкраще росте на добре дренованих суглинках. Добре переносить обрізку й майже не уражується типовими хворобами кісточкових.

Ідеальні умови для вирощування: ні для кого не секрет, що абрикоса - дуже теплолюбна та світлолюбна рослина. Раптові заморозки чи похолодання - і рясних плодів не дочекаєтесь. Тому найважливіше для неї — це місце. Обирайте добре освітлену ділянку, захищену від холодних північних вітрів, бажано з південного або південно-західного боку саду. Ідеально, якщо поруч буде якась природна перешкода від вітру — паркан, будівля або жива огорожа. У тіні або в низинах абрикоса страждатиме від заморозків і нестачі тепла.

Ґрунт має бути легкий, пухкий і добре дренований. Абрикоса не терпить застою води та важких, глинистих ґрунтів. Найкраще вона росте на суглинкових або супіщаних ґрунтах із нейтральною або слаболужною реакцією. Якщо ґрунт кислий — варто внести доломітове борошно або золу. Посадкову яму готують заздалегідь — приблизно 60×60×60 см, з додаванням перегною, золи й піску. На дно бажано викласти дренажний шар — биту цеглу, щебінь або гравій. Коренева шийка після посадки повинна залишатися трохи вище рівня ґрунту (на 4–5 см), щоб уникнути підпрівання.

Садити абрикосу найкраще навесні — до розпускання бруньок. Якщо садите восени — обов’язково забезпечте якісне укриття. У перший рік дерево поливають регулярно, але не надмірно — абрикоса боїться перезволоження. Доросле дерево потребує поливу в найважливіші періоди: після цвітіння, під час формування зав’язі та за кілька тижнів до збору врожаю.

Обрізка — важлива частина догляду: її проводять навесні, видаляючи сухі, хворі або загущуючі гілки. Для доброго росту й плодоношення абрикосу підживлюють — навесні азотними добривами, улітку — фосфорно-калійними. У регіонах з морозними зимами молоді дерева вкривають, а стовбури білять вапном. При правильному догляді абрикоса буде тішити вас солодкими плодами багато років поспіль.