Ірис Danfordiae (Ірис Данфорда) – цікавий вид карликового ірису, також відомий як ірідодіктіум або ірис-пролісок. Ця цибулинна багаторічна рослина цвіте в кінці зими - на початку весни, тішачи око одночасно з пролісками, крокусами і хіонодоксами. В дикій природі ірис Данфорда зустрічається в Туреччині, а був введений у культуру англійською мисливицею за рослинами пані Данфорд у 1876 році, звідки й походить його назва.

Квіти ірису Данфорда вражають своєю красою: вони великі, яскраво-жовті з дрібними зеленими або коричневими цятками та помаранчевою смужкою на зовнішніх частках. Квіти підносяться на голих стеблах, а листя з’являється після цвітіння. Діаметр квітки близько 5 см, вона виділяє легкий солодкий аромат. Листя ланцетне, жолобчасте, зеленого кольору, зібране в прикореневому пучку, досягає довжини до 45 см. Листя з’являється після цвітіння і зникає до кінця весни, після чого у рослини настає період спокою.

Ірисам необхідна сонячна ділянка, захищена від сильних вітрів. Грунт має бути легким, суглинистим з нейтральною реакцією, але не надмірно вологим. Ділянок з високо розташованими грунтовими водами слід уникати. Глибина посадки становить 8-10 см, але можна спробувати посадити їх на глибину до 20 см для експерименту. Відстань між рослинами має бути близько 10 см.