Еремурус — це не просто квітка, а справжня перлина серед багаторічних рослин, яка здатна прикрасити будь-який сад і стати його головною зіркою. Завдяки своїм високим, струнким стеблам і яскравим суцвіттям, еремурус привертає увагу з першого погляду. Ця квітка з витонченими рисами та шляхетним виглядом символізує силу, енергію та велич природи, роблячи її ідеальним вибором для тих, хто хоче додати своєму саду екзотичний шарм.
Еремурус (Eremurus), або як його ще називають – «хвіст пустелі», належить до родини асфоделових і є уродженцем Середньої Азії та південної Європи. Ця вражаюча рослина виростає до 1-2 метрів у висоту, створюючи величезні колони квітів. Її назва походить від грецьких слів «eremos», що означає пустеля, і «oura» — хвіст, що вказує на її природне середовище та зовнішній вигляд. В Україні вкоренилася назва для цієї рослини ширяш (шриш).
Квіти еремуруса розквітають на довгих, тонких стеблах, утворюючи щільні вертикальні суцвіття, що нагадують величезні свічки. Суцвіття можуть досягати до 60 см у довжину та складатися з десятків або навіть сотень маленьких квіточок білого, жовтого, рожевого або помаранчевого відтінків. Це робить еремурус одним із найвищих і найефектніших багаторічників для саду.
ОСНОВНІ ВИДИ ТА СОРТИ ЕРЕМУРУСА
Зараз у світі налічується близько 40 сортів цієї чарівної квітки. Усі вони, так чи інакше, приваблюють своєю красою та екзотичністю. Еремурус привертає увагу вже з першого погляду, але цікаво, що практично усі види не вимагають особливого догляду, адже вони чудово пристосовуються до своїх природніх умов (жаркого дня і холодної ночі, як в пустелі). Нижче ми розглянемо кілька найбільш поширених видів та сортів цієї диво-квітки.
ЕРЕМУРУС ЕЧІСОНА (Eremurus aitchisonii)
Цей вид еремуруса природно зустрічається на кам’янистих гірських схилах Середньої Азії, особливо в регіонах Афганістану, Казахстану і Туркменістану. Еремурус Ечісона часто росте поруч із фісташковими деревами та волоськими горіхами в змішаних лісових масивах. Він зацвітає рано — у середині весни, але швидко закінчує свій вегетаційний період. Листя цього виду широке, яскраво-зелене з нерівними краями, і утворює прикореневу розетку з легким опушенням. Суцвіття — витягнуте, досить рідке, висотою понад метр, в діаметрі може сягати до 20 сантиметрів. У кожному суцвітті налічується до 300-500 бутонів, а пелюстки квіток мають насичений малиновий відтінок з білими приквітками і фіолетовими квітковими стрілками.
ЕРЕМУРУС АЛЬБЕРТА (Eremurus albertii)
Еремурус Альберта природно росте в передгір'ях Афганістану та на території Малої Азії. Ця висока, декоративна рослина досягає висоти 110-120 сантиметрів. Листя еремуруса Альберта спрямоване вгору, має насичений зелений колір з сірим відтінком. Суцвіття цього виду є видовженими, довжиною до 60 сантиметрів, з діаметром приблизно 10-12 сантиметрів. Квіти зазвичай дрібні, але рясні, поєднують у собі білий та яскраво-червоний кольори. Цей вид цінується за свою декоративність і активно культивується з кінця XIX століття.
ЕРЕМУРУС ПОТУЖНИЙ (Eremurus robustus)
Потужний еремурус зустрічається в гірських районах Таджикистану, Киргизії, Казахстану та Китаю. Його кореневище має коричневий колір і відносно негіллясте. Листя цього виду широке, насичено-зелене з восковим нальотом, а їхні краї мають шорстку поверхню. Суцвіття еремуруса потужного може досягати до 120 сантиметрів у довжину і налічувати до тисячі бутонів. Квіти мають білу або злегка рожеву чашечку, а приквітки темно-бордові з майже чорною прожилкою.
.png)
ЕРЕМУРУС ОЛЬГИ (Eremurus olgae)
Еремурус Ольги — популярний і численний вид, що росте в гірських районах Центральної та Західної Азії, зокрема в Пакистані, Афганістані та Ірані. Він виростає до півтора метра у висоту. Його коренева система м'ясиста, а відростки покриті ворсинками. Листя ланцетної форми, зелене з восковим нальотом. Суцвіття конусоподібні, метрової довжини, складаються з дзвіночкоподібних бутонів. Квітки можуть бути світло-рожевими з жовтою точкою по центру і бордовою прожилкою.
ЕРЕМУРУС БУНГЕ (Eremurus bungei)
Еремурус Бунге, також відомий як еремурус обманюючий, поширений на високогір'ях Середньої та Центральної Азії, особливо в Таджикистані, Афганістані та Ірані. Він виростає до двох метрів заввишки, має масивне кореневище буро-сірого кольору і вузькі темно-зелені листки. Суцвіття щільні, довжиною до 70 сантиметрів, включають до 700 бутонів. Квітки мають насичений жовтий колір і дзвіночкоподібну форму, що робить цей вид особливо декоративним.
ЕРЕМУРУС ГІМАЛАЙСЬКИЙ (Eremurus himalaicus)
Цей вид еремуруса — справжній гігант, що виростає до 2 метрів заввишки. Його квіткові стрілки досягають 1,7 метрів, а густі, циліндричні суцвіття складаються з білих дзвіночкоподібних бутонів. Крім того, гімалайський еремурус відзначається декоративною прикореневою розеткою з довгим глянсовим листям, що надає йому елегантного вигляду.
ЕРЕМУРУС БІЛИЙ (Eremurus candidus)
Білий еремурус виростає до двох метрів і має широке темно-зелене листя з сріблястим відливом. Його квіткові стрілки прямі та м'ясисті, а суцвіття утворені з молочно-білих квіток. Пильовики квіток яскраво-жовтогарячі, що створює контраст із загальною білою гамою суцвіть.
ЕРЕМУРУС АЛТАЙСЬКИЙ (Eremurus altaicus)
Алтайський еремурус досягає висоти 1,5 метра. Листя у нього довге і вузьке, темно-зеленого кольору, з шорсткими краями. Суцвіття — циліндричні, до 50 сантиметрів у довжину, складаються з дрібних бутонів з блідо-жовтими пелюстками.
ЕРЕМУРУС ГАРНЕНЬКИЙ (Eremurus spectabilis)
Еремурус Гарненький виправдовує свою назву своїм естетичним виглядом і витривалістю. Він виростає до 2 метрів, його сріблясто-зелене листя утворює прикореневу розетку. Суцвіття може досягати 80 сантиметрів у довжину, а квітки мають світло-жовтий колір з темними прожилками.
Ці види еремурусів — справжні прикраси будь-якого саду, що можуть додати величі і краси ландшафтним композиціям.
ПОСАДКА КОРЕНІВ ЕРЕМУРУСА У ВІДКРИТИЙ ҐРУНТ
Коли та де садити?
Посадку еремурусу найкраще здійснювати у вересні. Важливо вибрати місце з яскравим сонячним освітленням і добре дренованим ґрунтом, оскільки застій вологи може призвести до загибелі рослини. Оптимальні ділянки – це піднесені місця або спеціально підготовлені високі клумби.
Еремурус добре росте на нейтральних або слабколужних ґрунтах. Ґрунт повинен бути добре структурованим – поєднання дернової землі, перегною або компосту, з додаванням піску або дрібної гальки для покращення дренажу.
Як садити еремурус?
Кореневища еремурусу висаджують у підготовлені ями завглибшки 25-30 см. Дно ями слід викласти дренажним шаром (щебінь, гравій) завтовшки 5 сантиметрів.
Далі засипається ґрунт, у який кладеться кореневище. Дуже важливо, щоб відростки лежали рівно і були спрямовані як промені сонця. Потім зверху присипте посадку ще невеликим шаром землі.
При викопуванні посадкових ям дотримуйтесь відстані між ними 40-50 сантиметрів (для високорослих видів) і 20-30 сантиметрів (для невеликих кущиків). При цьому між рядами має залишатися дистанція 65-70 сантиметрів.
Відразу після посадки еремуруси зволожують. Перше цвітіння саджанців можна буде спостерігати лише через 4, а то й більше років після висаджування. І то, це за умови, що ґрунт буде досить родючим. Головне, не перестарайтеся з органічними добривами, інакше у кущів сильно розвиватиметься зелена маса на шкоду цвітінню.
ОСОБЛИВОСТІ ДОГЛЯДУ ЗА ЕРЕМУРУСОМ
Полив
Під час вегетаційного періоду еремурусам необхідний рясний та регулярний полив. Але в цій справі головне не перестаратися. Якщо навесні часто йдуть дощі, зволожувати кущі не треба. За таких умов волога стане лише ворогом рослині. Коли сезон цвітіння квітів добігає кінця, обсяги поливів слід скоротити або призупинити.
Відразу ж після дощу або після поливу ділянку поруч із кущем необхідно пропушити, але максимально акуратно, щоб не торкнутися коріння. Також принагідно з прополкою не забувайте виривати бур'яни.
Підживлення
Якщо ви зацікавлені в тому, щоб ваші еремуруси пишно цвіли, без підгодівлі не обійтися. Підживлювати еремурус потрібно двічі на рік:
- навесні – комплексним добривом і компостом або перепрілим гноєм;
- восени – суперфосфатом.
Якщо земля на грядці неродюча, перед початком сезону цвітіння, еремурус варто удобрити нітратом амонію (20 грам на 1 кв. м.). При здійсненні сезонних підживлень потрібно обмежити обсяги внесених до субстрату органіки та азоту, інакше рослини ослабнуть і будуть більш схильні до захворювань.
Пересадка
При культивуванні еремуруса необхідно брати до уваги один вкрай важливий аспект: після того листя рослини помре (і це станеться влітку), кущ рекомендується викопати. Після цього кореневище очищають від землі, сушать і відносять на зберігання до місця з гарним припливом повітря не менше ніж на 3 тижні. Подібні дії необхідні для подальшої життєдіяльності виду.
Якщо на кущі зав'яли не всі листові пластини, то корнедонця все одно необхідно викопати, інакше осінні дощі, що грядуть, завдадуть шкоди рослині. Не забувайте, що працювати з чагарниками слід з великою охайністю.
Збір насіння
На вертикальних суцвіттях еремуруса придатними для посіву є тільки насіння, яке росте в самому низу. Тому досвідчені садівники відразу відбирають на кущі пару найбільших суцвіть і зрізають від них третину верхівки. Коли насіннєві коробочки дозрівають, вони набувають білого відтінку. Приступати до збирання врожаю необхідно протягом останніх двох тижнів літа. Зібрані плоди переносять у сухе місце з гарною вентиляцією і залишають там дозрівати. Перед початком листопада добре просохлі контейнери потрібно розтерти долонями над газетою, здути зайве сміття та лушпиння і розкласти по мішечках на зберігання.
ЯК ЗИМУЮТЬ ЕРЕМУРУСИ?
Переважна кількість різновидів еремурусів відрізняються високою стійкістю до морозу. Проте існують і теплолюбні сорти, які потребують укриття на період холодів.
Укриттям може послужити мульча із сухого торфу шаром 10-15 сантиметрів. Викопані влітку кореневища культури зберігати протягом усієї зими не можна, тому що з приходом березня вони впадуть у стрімке зростання без будь-якого ґрунту.
Висадку у відкритий ґрунт слід проводити у вересні, при цьому посадки неодмінно слід укрити шаром мульчі. Якщо зими у вашому регіоні проживання часто морозні та безсніжні, додатково поверх мульчі покладіть лапник. Укриття можна знімати навесні, але тільки тоді, коли заморозки будуть вже позаду.
ХВОРОБИ ТА ШКІДНИКИ: ЯК БОРОТИСЯ ТА НЕ ДОПУСКАТИ?
Еремурус стійкий до багатьох захворювань, але може постраждати від грибкових інфекцій, таких як іржа. У разі зараження рослину слід обробити фунгіцидами (Топаз, Фітоспорін).
Інша поширена проблема – хлороз, який проявляється жовтінням листя через ураження кореневої системи. При виявленні симптомів рослину потрібно обстежити і обробити пошкоджені корені золою.
Серед шкідників, які часто вражають Еремурус, варто виділити:
Трипси і попелиці – комахи, що пошкоджують листя та квіти. Для боротьби з ними використовують інсектициди.
Слимаки – знищують ще молоді рослини. Їх можна знімати з пагонів просто руками. Також довкола кущів можна ставити спеціальні приманки з пивом (бажано темним).
Миші та кроти – пошкоджують кореневу систему. Якщо вашу грядку заполонили ці гризуни, розмістіть на ділянці спеціальні приманки, можна куплені в магазині чи зроблені власноруч.
Якщо ви помітите, що якийсь із кущів еремуруса погано росте, виглядає млявим і неживим, спробуйте викопати його, очистити коріння від ґрунту, зрізати всі зіпсовані частини, обробити ділянки зрізів вугільним порошком, залишити їх просихати, після чого знову посадити кущ у свіжий ґрунт.
.png)
Еремурус — це чудовий вибір для садівників, які прагнуть додати своєму саду висоти, яскравості та екзотичного шарму. Його легкість у догляді, вражаюче цвітіння та здатність створювати незабутній акцент роблять його улюбленцем багатьох. Незалежно від того, чи ви професійний ландшафтний дизайнер, чи аматор, який прагне внести нові фарби у свій сад, еремурус стане справжнім скарбом у вашій квітковій колекції.
